Ипатьевский список, Летопись Киевская 1193 г

  • Печать

Поч. зими 1193/4

Тої ж зими, нарадившись, ліпші мужі в чорних клобуках приїхали до Ростислава до Рюриковича і стали йому мовити: «Поїдь, княже, з нами на вежі половецькі, нагода тобі є. А в отця ми б тебе просили, та прочули ми єемо, що отець хоче йти на Литву чи мало де, і через той похід він не пустить тебе. А такої нагоди тобі ніколи не буде».

Ростислав Рюрикович, уподобавши річ їх [і] порадившися з ними, вборзі поїхав з ловів од [города] Чорнобиля в Торчський, не сказавши отцю. А по дружину свою він послав [гінця], сказавши дружині своїй: «Нагода нам є, поїдем на половців. Поки в отця мойого буде похід, то ми туди з’їздимо».

І, зібравшися з дружиною своєю за три дні, послав він також [посла] у Треполь по Мстислава по Мстиславича [Удатного], по стрийчича свого, зовучи його з собою. Він же поїхав до нього спішно зі Здиславом з Жирославичем, із мужем своїм, і догнав йогр за [рікою] Россю, Ростислава, брата свого. А тоді, з’єднавшися з чорним клобуком, поїхали вони в напад. І [коли] були вони на Івлі, на ріці на половецькій, то тут захопили сторожів половецьких, і діставши в них вість, що половці отаборились на віддалі дня путі, і вежі, і стада [їх] по сій стороні Дніпра, по руській, вони їхали всю ніч і вдарили на розсвіті на них.

І набрали Ростислав і чорні клобуки скоту і коней. І челяді, і колодників багато вони взяли, [і] княжичів їхніх, і знатних мужів захопили,— так що колодникам, і коням, і скоту, і челяді, і всякій здобичі й числа не було. І, воздавши хвалу всемилостивому богу, діставши од бога над поганими побіду, вернулися вони до себе зі славою і з честю великою.

Половці ж, побачивши, що табір їх узято, а браття їхні полонені, і жінки, і діти, то, зібравшись, настигли вони війська Ростислава Рюриковича. [Але], побачивши силу їх, не сміли вони напасти, а їхали вслід за ними до Русі.


25.XII 1193

Ростислав же приїхав у Торчський зі славою, перемігши вдруге половців. Приїхав він на Різдво, а звідти з добичею поїхав уборзі до отця у Вручий, бо отець його збирався йти на Литву. /354/

ВЕРСИЯ В ОРИГИНАЛЬНОМ НАПИСАНИИ НА СТАРОСЛАВЯНСКОМ стр.2


 Ипатевская летопись

Рюрикъ же поноуживашь  Ст҃ослава на миръ . Ст҃ославъ же ре не могоу с половиною ихъ миритисѧ . и тако не оумиришасѧ  и   поѣхаша своӕси Рюрикъ же сдоумавъ   с моужи своими . и   посла Ст҃ославоу река емоу се брате мира еси не оулюбилъ . а   намъ оуже нелзѣ   не доспѣшнъıмъ бъıти . а брате подоумаемь ѡ земли своеи . хочемь ли оучинити поуть на зимоу . а такоже нъı   ӕви . ать ӕ   повелю дроужинѣ своеи доспѣшнъı   бъıти . и братьи своеи . пакъı ли хочемь своеӕ   землѣ стеречи   . а такоже нъı м̑ повѣжь . Ст҃ославъ же ре ч̑ нъıнѣ брате поути не мочно   оучинити зане в землѣ  нашеи жито не родилосѧ  нъıнѣ . абъı нъıнѣ землѧ своӕ   оустеречи . Рюрикъ же рче емоу брате и сватоу аже ти поути нетоуть   азъ ти сѧ повѣдаю . есть ми поуть на Литвоу . а сеѣ зимъı хочю подѣӕти ѡроудѣи  свои х̑   ч̑ во   . Ст҃ослав же нелюбьемь рче . а емоу . брате и сватоу ажь   ӕзъ паки  тъı идешь изо ѡчинъı идоу за Днѣпръ своихъ дѣлѧ ѡроудѣи   своеӕ на свое ѡроудье   . а в Роускои землѣ кто нъı  сѧ   ѡстанеть . и тѣми зимъı сдоумавше   лѣпьшии   рѣчьми измѧте З поуть Рюрикови ❥ Тоие моужи в Чернъıхъ Клобоуцехъ к Ростиславоу к Рюриковичю . и   почаша емоу молвити . поеди В кнѧже с нами на вежи Половѣцкъıӕ   веремѧ ти есть . а  

 

оу ѡц҃а бъıхомъ тебе просилѣ. но слъıшалѣ  есмь  ажь  ѡц҃ь твои хочеть ити  на Литвоу . а мало  ли того дѣлѧ  поути не поустить тебе . а такого ти веремени иногда не боудеть . Ростиславъ Рюриковичь . оулюбивъ рѣчь ихъ . сдоумавъ  с ними . и ѣха с  лововъ ѿ Чернобъıлѧ в Торцькъıи вборзѣ не повѣдасѧ  ѡц҃ю а по дроужиноу свою посла . рекъ дроужинѣ своеи . веремѧ нъı  есть поѣдѣмь. на Половци ажъ ѡц҃ю моемоу боудеть поуть . а мъı дотолѣ съѣздимъ. и совокоупивсѧ  с дроужиною своею . во три дн҃и . посла же  въ Треполь . по Мьстислава . по строичича своего по Мьстиславича зова и со собою . ѡнъ же ѣха к немоу вборзѣ . со  Зде славомъ с Жирославичемь с моужемъ своимъ . и постиже и за Росью . Ростислава брата своего . и тако совокоупившесѧ с Чернъıмъ Клобоукомъ и ѣхаша изъездомъ . и бъıша на Ивлѣ на рѣцѣ на Половѣцкои  . и тоу изьимаша Половѣцкъıӕ  . и вземше оу  нихъ вѣсть. аже Половци дн҃ища лежать  и стада . по сеи сторонѣ Днѣпра по Роускои и ѣхаша чересъ нощь .  и оудариша на росвѣтѣ на нихъ и ѡполонишасѧ . Ростиславъ и Чернии Клобоуцѣ  . скотомъ и коньми  сторожа и челѧдью . и колодникъ много изимаша . кнѧжичевъ и х̑  и добръıи моужи имаша . и колодники и кони и скота и челѧди и всѧкого полона и  не бѣ числа  и похваливше всимл с̑ тваго  Ба҃ приемши ѿ Ба҃ на поганъıӕ побѣдоу . и возвратишасѧ  во  своѧси . со  славою и с тью великою Половци же видивше товаръ свои взѧтъ и братью свою плѣненъı и женъı и дѣти . и  совокоупившесѧ  и постигоша полкъı Ростиславли Рюриковача  . видивше силоу ихъ . и не смѣӕша  наѥхати . но ѣхаша по ни  до Роуси . Ростиславъ же приѣхаша  в Торьскии . и славою побѣдивъ дроугое Половци . приѣха  на рж с̑ тво . и ѿтолѣ ѣха вборзѣ ко ѡц҃ю Вроучии . съ саигатъı . ѡц҃ь бо его хотѧшеть  вдалѣе  ч  ити на Литвоу . Ст҃ослав же посла Рюрикови река емоу . се сн҃ъ твои заӕлъ Половци (. заӕлъ Половци) . зачалъ рать . а тъı хочешь ити инамо а свою землю ѡставивъ . а нъıнѣ поиди в Роусь . стерези  же своеӕ зем иде в Роусь со всими л̑  ѧ . Рюрикъ же ѡставѧ  своими полкъı поуть свои . (иде в поуть свои) . а Ростиславъ испросисѧ оу ѡц҃а . ко строеви  своемоу ко Смоленьскоу  . съ саигатъı ко  с̑  во Дв҃дви . И приѣха Ростиславъ ко строеви  своемоу . побѣдивъ Половци  славою великою  І