Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобиляни

 

 Чорнобильська АЕС

 Історична довідка

 

У вересні 1966 року Уряд СРСР затвердив план будівництва в країні у 1966-1967 рр. кількох атомних електростанцій. Одну з них вирішено було розташувати в центральних областях України. Вибір випав на Вінницьку і Київську області. Тодішнє керівництво Вінницької області зуміло “відхреститись” від мирного атома і погодилось на спорудження Ладижинської ДРЕС на органічному паливі. Київське ж начальство тільки цього й чекало.

 Будівництво Чорнобильської АЕС розпочалося на початку 1970 року за 110 км на північ від Києва. Проти цієї  будови ХХ століття виступили Президент Академії Наук Української РСР Патон і міністр меліорації і водного господарства республіки Гаркуша. Та їхні протестні голоси потонули в хорі прихильників науково-технічного прогресу. Як же! АЕС – перша на Україні! Престижно! Патріотично!

 Уведення в дію 1-го енергоблока відбулося у вересні 1977 року, 2-го – в січні 1979, 3-го і 4-го – відповідно у грудні 1981 і 1983 рр.

 У 1981 р. розпочалося будівництво 5-го і 6-го блоків ЧАЕС. На осінь 1986 року намічався пуск п’ятого блока. Та обставини змінилися.

 Поряд з АЕС росло і місто Прип’ять, в якому на початок 1986 року налічувалося майже 50 тис. жителів. Це, в основному, будівельники і експлуатаційники АЕС, а також працівники освіти, культури, медицини, комунальних служб, торгівлі, правоохоронних органів.

 Після аварії на ЧАЕС жителі Прип’яті переселені в Київ, Чернігів, в інші міста України.

 

Аварія на ЧАЕС

 26 квітня 1986 року о 1 год. 24 хв. під час проведення експерименту вибухнув реактор ІV блока ЧАЕС. Після вибуху персонал станції у цілковитій темряві знеструмив усі розподільні щити і перекрив заглушки. Інакше пожежники, які гасили машинний зал, загинули б від ураження електричним струмом. А пожежники, змінюючи один одного, впоралися з вогнем, не дали йому розповсюдитися на інші ділянки покрівлі машинного залу.

 Організація гасіння пожежі на ЧАЕС

 Першим до місця аварії о 1 год. 30 хв. прибув караул ВПЧ-2 (воєнізованої пожежної частини по охороні Чорнобильської АЕС) у складі трьох відділень (14 чол.) на чолі з начальником караулу лейтенантом внутрішньої служби Володимиром Правиком.

 О 1 год. 35 хв. на АЕС прибув черговий караул СВПЧ-6 по охороні м.Прип’яті на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком (14 чол.).

 Пожежники працювалм в темряві, в клубах пари, змішаної з отруйним газом бітуму та інших складових покрівлі машзалу. Проблиски полум’я ледь пробивали цю завісу. А поряд зруйнований реактор вивергав фантастичну смертельну активність – 15-20 тис. рентген на годину.

 АЕС стала ніби епіцентром гігантського циклону, вихори якого рознесли радіацію на весь світ.

 Для керівництва роботами з ліквідації наслідків аварії було створено Оперативну групу Політбюро ЦК КПРС на чолі з Головою Ради Міністрів СРСР М.І.Рижковим (вона працювала в Москві), а також Урядову комісію на чолі з заступником Голови Радміну СРСР по паливно-енергетичному комплексу Б.Є.Щербиною. Ця комісія спочатку працювала в м.Прип’яті, а потім у м.Чорнобилі. Аналогічну комісію на Україні очолив Голова Ради Міністрів УРСР О.П.Ляшко.

 На ліквідацію аварії було кинуто сотні тисяч військовослужбовців, спеціалістів усіх галузей народного господарства, добровольців. Серед ліквідаторів було і кілька сотень чорнобилян.

 Для допомоги потерпілим від атомної біди було створено в банках СРСР благодійний фонд №904. Кілька десятків тисяч тодішніх карбованців переказали до нього трудові колективи й окремі громадяни Київської області.

 

Нравится