Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобиляни

 

На шляху з “варяг у греки”

 Из варяг в греки

Вітер налетів раптово. Свинцеві хмари сипонули рясним дощем. Не дощем – зливою. Ріка захвилювалася, збурилася і ніби намагалася скинути з себе важезні лодії, що з’явилися зненацька з-за коси, зарослої верболозом. Буря розігралася не на жарт. Аби врятуватися від сердитого буревію і розлючених хвиль, керманичі спрямували лодії у тиху заводь, що врізалася у високий правий берег ріки, укритий густим дубовим лісом.

 

З першої і останньої лодій вистрибнули люди, озброєні луками і списами, і звично зайняли оборону. Та нікого ніде не було ні видно, ні чутно. Лиш вітер метався у верхів’ях дубів, та ріка бушувала позаду флотилії! Люди на лодіях метушилися біля вантажу, перевіряли, чи не ослабло кріплення, чи не замокає товар.

 Флотилія та прямувала з далекої і суворої Скандинавії, а люди ті були купцями, що везли свій товар до Києва і ще далі – до Візантії. Буря ж їх застала на річці Прип’яті, біля древніх поселень Стрижева і Чорнобиля.

 

Поселення ці лежали на східних рубежах Древлянської землі, на жвавому торговому шляху з “варяг у греки”. За часів Кия, Щека і Хорива у “древлях” було своє “княження”. У 883 році київський князь Олег наклав на древлян данину. Після Олега древляни перестали платити її, і князь Ігор вирішив провчити непокірних. Але за наказом древлянського князя Мала він був убитий. Вдова Ігоря княгиня Ольга жорстоко помстилася поліщукам. Вона спалила і зруйнувала їх міста Іскоростень і Вручий (сучасні назви Коростень і Овруч), підступно перебила місцеву знать, а князя Мала з донькою Малушею (майбутньою матір’ю Володимира Великого) взяла в прислугу. Було це в 946 році. (У кінці ХХ століття княгині Ользі у Києві встановлено пам’ятник і засновано орден княгині Ольги). Згодом Древлянська земля була перетворена у Київський уділ, а в 1136 році передана київським князем Ярополком Десятинній церкві. Отож і Стрежев з Чорнобилем стали володіннями церковними. Стрежев (сучасні назви Стрижів, Стрижов) згадується в літописі під 1127 роком, а Чорнобиль під 1193-ім. У пізніших історичних джерелах Стрижів уже не згадується, бо він став околицею Чорнобиля.

 

Та вернімося до нашої флотилії. Буря вщухла. Люди розіклали багаття, обсушили одяг, перекусили. І вивели лодії на присмирнілу ріку. Тільки-но рушили в путь, як за крутим поворотом з’явилося плесо іншої ріки. То була права притока Прип’яті Уша (сучасна назва Уж). На її березі стояв гурт чоловіків і жінок, одягнутих у чорно-білу одежу. (Звідси деякі історики виводять назву Чорнобиля) Флотилія пристала до берега. Почався торг. Варяжні купці прицінювались до меду, воску, дьогтю, хутра. Місцеві ж покупці цікавилися зброєю, виробами з коштовного каміння, янтарем. І ті й другі розплачувалися срібними монетами. Охоронці флотилії були на сторожі – неподалік стояла готова до бою дружина місцевого князя. Але торги закінчились мирно. Варяги попливли по Прип’яті. Невдовзі їх путь проляже по Дніпру до Києва, а там у Руське море до Царграда. Воїни-охоронці або й далі супроводжуватимуть купців, або наймуться на службу до руських князів, між якими на той час точилися безперервні міжусобні війни.

 

Нравится