Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобильські спомини

 

Ця відповідь сколихнула натовп. Адже людям ще ніхто навіть не натякнув про можливість евакуації. Це трималося в секреті, хоча ми в районі відчували: евакуація буде, на цьому наполягали перший секретар обкому партії Г.І. Ревенко і голова облвиконкому І.С. Плющ. Ми роз'яснили людям, що на випадок евакуації людей ніхто в селі не залишить, все буде здійснено організовано, і не треба панікувати. Масла в вогонь додав один з місцевих жителів. Він вештався серед натовпу і тихо, ніби знічев'я, нашіптував: "О другій годині дня будуть зривати третій блок". Коли ми до нього прискіпались, хто йому про це наплів, де він працює, пригрозили притягненням до відповідальності за брехню і панікерство, чоловік почав вибріхуватися і раптом ніби крізь землю провалився, втік. Як виявилось, він працював на атомній станції і на ній після аварії не показувався. Таких, як він, панікерів і дезертирів було чимало. Неждано виникла незвичайна проблема. Секретар виконкому сільської Ради повідомила, що незабаром з Прип'яті приїдуть представники профкому АЕС ховати працівника, який загинув під час вибуху (це був Шашенок), а місцеві чоловіки відмовляються копати могилу на своєму кладовищі. Мовляв, він сильно заражений радіацією і потім не можна буде зайти на кладовище. У цей час до нас приєдналася ще одна група відповідальних працівників райкому партії на чолі з Н.І. Кайдаш, яка поверталася з Іллінець і Товстого Лісу. Д.В. Стоцька і Н.І. Кайдаш взялися розв'язати "похоронну" проблему. Нарешті, мужики погодилися викопати яму віддалік від кладовища, а ховати хай будуть прип'ятчани. На тому й зійшлися. 19 листопада 1988 року перепохований на Митинському кладовищі поряд зі своєю зміною. Десь о першій годині дня з'явилася автолавка з мінеральною водою і тютюновими виробами. Товару того вже брали хто скільки міг і хотів. Люди залишилися задоволені. Тут доцільно забігти наперед і розповісти про дальший перебіг подій у Чистогалівці. Наступного дня в селі побували секретар райвиконкому В.Б. Гончаренко і завідуючий відділом райкому партії О.Л. Євдоченко. Вони переконалися у втечі голови сільради, сприяли завезенню людям хліба, інших продовольчих товарів. Заспокоїли жителів. Голову виконкому згодом було виключено з партії, а депутати сільської Ради зняли його з роботи. Через певний час, коли людям надали нове житло і роботу, коли напруга трохи спала, цей чоловік став оскаржувати рішення про його виключення з партії і звільнення з роботи. Та все було марно. Люди зради не пробачили. Того ж дня, 29 квітня, наша група підсіла в "РАФик" групи Н.І. Кайдаш і ми поїхали в Новошепеличі. У центрі села стояли автобуси. Провадилась евакуація дітей. Малюків до п'ятирічного віку відправляли з мамами, а старших — самих. Ні плачу, ні прокльонів не було. Матері ще не знали, що повернення назад не буде. Тут нам хтось сказав, що тваринники місцевого колгоспу залишили ферму, худоба реве голодна і непоєна. Разом з головою правління О.Л. Мягким їдемо на ферму.

Нравится