Latsis.name

Ця відповідь сколихнула натовп. Адже людям ще ніхто навіть не натякнув про можливість евакуації. Це трималося в секреті, хоча ми в районі відчували: евакуація буде, на цьому наполягали перший секретар обкому партії Г.І. Ревенко і голова облвиконкому І.С. Плющ. Ми роз'яснили людям, що на випадок евакуації людей ніхто в селі не залишить, все буде здійснено організовано, і не треба панікувати. Масла в вогонь додав один з місцевих жителів. Він вештався серед натовпу і тихо, ніби знічев'я, нашіптував: "О другій годині дня будуть зривати третій блок". Коли ми до нього прискіпались, хто йому про це наплів, де він працює, пригрозили притягненням до відповідальності за брехню і панікерство, чоловік почав вибріхуватися і раптом ніби крізь землю провалився, втік. Як виявилось, він працював на атомній станції і на ній після аварії не показувався. Таких, як він, панікерів і дезертирів було чимало. Неждано виникла незвичайна проблема. Секретар виконкому сільської Ради повідомила, що незабаром з Прип'яті приїдуть представники профкому АЕС ховати працівника, який загинув під час вибуху (це був Шашенок), а місцеві чоловіки відмовляються копати могилу на своєму кладовищі. Мовляв, він сильно заражений радіацією і потім не можна буде зайти на кладовище. У цей час до нас приєдналася ще одна група відповідальних працівників райкому партії на чолі з Н.І. Кайдаш, яка поверталася з Іллінець і Товстого Лісу. Д.В. Стоцька і Н.І. Кайдаш взялися розв'язати "похоронну" проблему. Нарешті, мужики погодилися викопати яму віддалік від кладовища, а ховати хай будуть прип'ятчани. На тому й зійшлися. 19 листопада 1988 року перепохований на Митинському кладовищі поряд зі своєю зміною. Десь о першій годині дня з'явилася автолавка з мінеральною водою і тютюновими виробами. Товару того вже брали хто скільки міг і хотів. Люди залишилися задоволені. Тут доцільно забігти наперед і розповісти про дальший перебіг подій у Чистогалівці. Наступного дня в селі побували секретар райвиконкому В.Б. Гончаренко і завідуючий відділом райкому партії О.Л. Євдоченко. Вони переконалися у втечі голови сільради, сприяли завезенню людям хліба, інших продовольчих товарів. Заспокоїли жителів. Голову виконкому згодом було виключено з партії, а депутати сільської Ради зняли його з роботи. Через певний час, коли людям надали нове житло і роботу, коли напруга трохи спала, цей чоловік став оскаржувати рішення про його виключення з партії і звільнення з роботи. Та все було марно. Люди зради не пробачили. Того ж дня, 29 квітня, наша група підсіла в "РАФик" групи Н.І. Кайдаш і ми поїхали в Новошепеличі. У центрі села стояли автобуси. Провадилась евакуація дітей. Малюків до п'ятирічного віку відправляли з мамами, а старших — самих. Ні плачу, ні прокльонів не було. Матері ще не знали, що повернення назад не буде. Тут нам хтось сказав, що тваринники місцевого колгоспу залишили ферму, худоба реве голодна і непоєна. Разом з головою правління О.Л. Мягким їдемо на ферму.