Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобильські спомини

 

"Нема коли займатися журналістами. Наполягають? Пошли їх до..." — почув він з уст голови комісії Б.Є. Щербини.

Зрозуміти голову Урядової комісії можна було: реактор димів, отруюючи довкілля смертоносними радіонуклідами, температура в ньому підвищувалася, що могло призвести до ще сильнішого вибуху з набагато страшнішими наслідками. Так що голові комісії було не до журналістів. Але В.Б. Гончаренку легше від того не було — щось же треба було відповідати журналістам. Це, здається, були шведи і японці. Незадовго перед цим і я одержав облизня в Урядовій комісії. Ми в редакції райгазети підготували повідомлення про аварію на ЧАЕС, і я поніс його на узгодження в Урядову комісію. Заходив до Щербини, правда, не я, — бо хто такий редактор районки для заступника голови Союзного Уряду і голови Урядової комісії, — заходив перший секретар райкому партії. "Не лізьте поперед батька в пекло. Дасте після центральних газет". Дали, але аж... на 3 травня.

Що цікаво. 29 квітня центральні газети надрукували повідомлення про аварію на ЧАЕС. Ось його зміст.

"Від Ради Міністрів СРСР

На Чорнобильській атомній електростанції сталась аварія, пошкоджений один з атомних реакторів. Вживаються заходи для ліквідації наслідків аварії. Потерпілим подається допомога. Створено урядову комісію".

Наше повідомлення різнилося від московського одним: в останньому реченні не було слова "урядову". Це свідчить про стандарт у мисленні керівників усіх рангів щодо інформації про катастрофи, аварії, інші незвичайні події. Цей стандарт вироблений роками приховування трагічних подій, їх наслідків і жертв.

Та повернімось до іноземних журналістів. Їм треба було щось відповідати. Виручили начальник управління будівництва ЧАЕС В.Т. Кизима та її директор В.П. Брюханов. Вони саме чекали прийому до голови Урядової комісії, стояли при вході в райком партії, де працював Щербина та інші члени комісії. Обидва "атомники" землисто-чорні, про щось стиха перемовлялися. Вони й допомогли вийти Гончаренку зі скрутного "міжнародного" становища. "Скажіть кореспондентам, що Чорнобильська АЕС і місто Прип'ять Чорнобильському району не підпорядковані. Населення Прип'яті евакуйоване в різні населені пункти області, а Прип'ятський міськвиконком евакуйовано в селище Поліське. На ЧАЕС ідуть аварійні роботи. Чорнобильське керівництво тут ні при чому", — порадили Кизима і Брюханов. Ми задовольнилися дипломатичною відповіддю. Та чи задовольнилися прискіпливі іноземні репортери, ми вже не цікавилися.

ЕВАКУАЦІЯ

30 квітня минуло в тривожному чеканні: що буде з Чорнобилем? А місто продовжувало готуватися до Першотравневої демонстрації, адже радіо і телебачення про можливу евакуацію ні гу-гу, все більше про успіхи з нагоди 1 Травня, про підготовку до святкування в Києві, про велогонку Миру. У Києві все це було. У Чорнобилі ж святкування не відбулося. Хоча голова Урядової комісії Б. Щербина підім'яв під себе все районне керівництво, у першого секретаря райкому партії А. Амелькіна вистачило і глузду і сміливості відмінити демонстрацію і святкування Першотравня як у Чорнобилі, так і в селах району.

Нравится