Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобильські спомини

ДНІ ТРИВОГИ I НЕВЩОМОСТІ


Теплий сонячний ранок 26 квітня 1986 року не віщував нічого поганого. Плани на день були мирні і буденні. Насамперед, ми з дружиною мали намір пройти-ся по магазинах і купити своїм батькам подарунки. Адже ми збиралися на перше травня поїхати до них у містечко Глобине на Полтавщині на їх золоте весілля. На той же день припадало наше срібне весілля.
А поки що я повинен був купити молока. 3 фіртки вийшли з сином восьмикласником Юрієм одночасно. Він повернув направо, до школи, звідки їх клас мав їхати в село Лелів на перебирання картоплі для садіння в радгоспі "Комсомолець Полісся", я — наліво, до магазину на вулиці Богдана Хмельницького. Молоко сюди привозили дуже рано, десь о пів на сьому, а продавці приходили на восьму. Підходжу до гурту жінок, займаю чергу.
—    Миколо Петровичу, а куди це мчаться пожежні машини? — запитує одна молодиця. — Та ще так багато. Цілу ніч їхали і ще он, дивіться, 'щуть.
—    Може, на які навчання, — відповідаю невпевнено, а сам думаю: адже щойно навчання закінчилися, проводив їх обласний штаб цивільної оборони. Тут щось не так...
3 провулка підходить ще одна жіночка, вслухається в нашу розмову.
—    Ні, не навчання, — відразу заперечує. — Щойно з Прип'яті прибув мій син
і каже, що вибухнув четвертий блок на атомній станції. Там проводили якийсь
експеримент, от воно й рвонуло, велика пожежа. Її вже загасили, але всі пожежники обгоріли. Там і солдатів багато, міліції, начальство з Києва, — одним залпом видала інформацію. — I ще, — поспіхом додала: радіація вийшла з реактора.
То люди тікають з Прип'яті.
Однак стоїмо, чекаємо молока і продавця, обговорюємо пригоду на АЕС. Час іде, уже й восьма година, а молока нема. Незрозуміла затримка. Такого ще ніколи не було. Телефонуємо на сироробний завод. Звідти повідомляють: молока не буде, з колгоспів не прийшли молоковози.
Саме тут доцільно сказати таке. На запитання, чому місто Прип'ять не евакуювали в перші ж години після аварії, керівники всіх рангів відповідали, що їм був невідомий рівень радіації. А чому ж тоді тисячі прип'ятчан втікали з міста відразу після вибуху, якби не знали про смертельні дози радіації?
Від магазину прийшов з порожнім бідончиком. Розповів дружині про почуті новини. "Це дуже і дуже погано", — прокоментувала вона. — Радіація — це вже підозріло і небезпечно".
Уже не пригадую, чи я зателефонував у райком партії, чи мені звідти, але я розмовляв зі своїм заступником В.Д. Лісовим (він у нічний час з п'ятниці на суботу чергував у райкомі і першим прийняв повідомлення з міста Прип'яті про аварію на ЧАЕС). Він коротко проінформував мене про події на атомній і передав розпорядження першого секретаря райкому партії А.М. Амелькіна всім керівникам районних служб і трудових колективів негайно прибути 26 квітня на свої робочі місця і чекати подальших вказівок.

Нравится