Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобильські спомини

Їдемо на Бородянку.

Усі пасажири мовчазні, огорнуті смутком і в тривожних думках: що воно буде далі, де будемо жити і працювати?..

На КПП в Дитятках дозиметристи перевірили на радіоактивну забрудненість автобус і кожного з нас. "Усе в нормі! — гукнув старший лейтенант міліції. — їдьте додому!" I тут хтось з жінок розплакався, у чоловіків теж сльози навернулися на очі. Бо їхали ми не додому, а з дому... їхали назавжди.

Прощалися з рідним краєм, з несправедливо знеславленим, але рідним Чорнобилем.

ЧИМ ЗАВИНИВ ЧОРНОБИЛЬ ПЕРЕД ЛЮДСТВОМ?

"Аварія в Чорнобилі", "Чорнобильська катастрофа", "Не допустимо другого Чорнобиля!", "Чорнобиль — прокляття XX століття!". Це лише малюсінька частинка з безлічі газетних і журнальних заголовків, в яких Чорнобиль став прозивним словом. Нам, чорнобилянам, сприймати це боляче і гірко. Іноземні журналісти, які вперше побували у Чорнобилі, з подивом дізналися, що АЕС знаходиться не в Чорнобилі і що в Чорнобилі ніякої аварії не було. Сталася вона на Чорнобильській АЕС за 16 кілометрів від нашого міста. Єдиний, хто правильно назвав місце аварії, був завідувач відділом газети "Радянська Україна" Леонід Даєн у книзі "Чорнобиль — трава гірка" (Київ, "Веселка", 1988, стор. 162). Ось ці слова: "...Аварія в Прип'яті стала найсерйознішим випробуванням, завдала нам величезних збитків".

Десь у кінці травня, а може, на початку червня мене терміново викликали з Бородянки в Київ, у Жовтневий палац. Там голова облвиконкому I. С. Плющ давав прес-конференцію для фінських журналістів, які перебували в СРСР в рамках тижня радянсько-фінської дружби. Організатори прес-конференції посадили мене поруч з Іваном Степановичем. Думали, що і мене фіни засипатимуть запитаннями. Однак виявилось, що в них не прийнято брати інтерв'ю в колег. Після прес-конференції, коли я виходив з-за столу, іноземці дружно відсахнулися від мене (мене було представлено як редактора з Чорнобиля) і притислися до стіни. Лиш один насмілився підійти і спитати, як здоров'я, як я вибрався з Чорнобиля живим. Я пояснив йому, що аварія сталася не в Чорнобилі, а на атомній станції його імені, яка знаходиться за 16 кілометрів від Чорнобиля. Журналіст ще і ще раз перепитав про місце аварії і, нарешті, самостійно зробив висновок: "Це несправедливо, це ж тавро ганьби на Чорнобиль!"

Та чим же завинив Чорнобиль перед світом. Мова про будівництво першої в Україні атомної електростанції зайшла на початку 60-х років. Техніко-економічним обґрунтуванням київських проектних організацій було запропоновано для спорудження АЕС два пункти: село Ладижин Тростянецького району Вінницької області і село Копачі Чорнобильського району Київської області. На одне з цих місць намічалося будівництво ДРЕС. Тут зроблю невеликий відступ. Перший секретар Вінницького обкому партії П. П. Козир, володіючи інформацією про аварії на атомних станціях Союзу та їх негативні наслідки, зумів відхреститися від АЕС.

Нравится