Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобильські спомини

Сталося так, що не всі поїздки Правденка в Чорнобиль і Прип'ять були задокументовані. I тому один з його колег почав заперечувати участь Правденка в ліквідації наслідків аварії. Довелось цей факт встановлювати через суд. (До речі невіруючий журналіст у 1986 році у 30-кілометровій зоні не був. Він з'явився там значно пізніше. Справедливості ради, цей журналіст став палким прихильником чорнобильської теми і зі знанням справи виступає в пресі).

Я вже згадував вище Сашу Біттнера. Так ось, телефонує мені декан факультету журналістики Київського державного університету Анатолій Захарович Москаленко: "Чув про нестачу кадрів у вашій газеті. Можу прислати практиканта з четвертого курсу. Є тут у мене один доброволець". Я з задоволенням погодився. Олександр Біттнер виявився для нас як знахідка: дипломований фотограф, класний шофер, здібний репортер. Саша закінчив місячну практику і зголосився працювати весь канікулярний час. Я його зарахував у штат редакції. Нині О. Біттнер оглядач "Урядового кур'єра".

Не можу не сказати про неоціниму допомогу випускника Київської ВПШ О. М. Якубенка. "Приїхав добровольцем. Згоден на всяку роботу!" — по-військовому доповів Олександр Михайлович. Я поклав на нього обов'язки відповідального секретаря. Справився він з ними прекрасно. Через місяць Чернігівський обком партії відкликав його і направив редактором городянської районної газети "Сільські новини".

Пригадую цікавий випадок. Приїхав до нас власний кореспондент "Правды Украины" по Тернопільській області. Одягнений у стареньку одежу, в зношених туфлях. Розповідав, що дружина проводжала його, ніби на фронт. Обцілувала й обмила сльозами. Та побачив, що ми тут, у Бородянці, всі живі, одягнені пристойно, і заспокоївся. Прямо з мого кабінету зателефонував дружині: "Тут усі живі, буду і я з ними жити". Працював цей журналіст на совість.

На жаль, були й прикрі випадки. 3 республіканської "Спортивної газети" приїхав кореспондент, який відразу відмовився працювати. Бо він, бачте, захворів: на губах з'явилися якісь струпи. Це, мабуть, радіація... Довелось відправити його назад, у Київ.

"Журналісти... Що ви там робили в зоні?" — зневажливо і з недовірою кинув мені один обласний чиновник. Йому я тоді відповів: — Робили журналісти багато. Вони несли правду про аварію, руйнували завісу секретності навколо АЕС ціною власного здоров'я, а деякі і ціною власного життя, будували храм гласності в атомній зоні і в усій нашій багатій і бідній, нещасній і щасливій Україні.

ПЕРЕПУСТКА В ЧОРНОБИЛЬ

Після евакуації з Чорнобиля там продовжували працювати колективи електрозв’язку, комбінату комунальних підприємств, водопостачання, району електромереж; у селі Дитятки — райвійськкомат, у селі Зорин — райвідділ внутрішніх справ.

Нравится