Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобильські спомини

Кожному працівнику редакції і друкарні облполіграфвидав надав грошову допомогу, на кожного члена сім'ї безплатно видав постільну білизну, спортивний костюм, рушник. Господаркам у великій нагоді стали каструля, велика миска, чайник, праска. Хто хотів, міг узяти ліжко, матрац.

На перший погляд це — дрібниці. Але для людей, які евакуювалися хто в чому стояв, — це справжнє багатство, до того ж украй необхідне в побуті. Велике піклування про здоров'я не тільки журналістів, а всіх працівників нашої редакції та членів їх сімей виявило правління Київської організації Спілки журналістів України, особисто відповідальний секретар А. О. Стась.

За кошти Спілки мали змогу відпочити в Піцунді, Туапсе, на озері Балатон ряд працівників нашої газети — від коректора до заступника редактора. Так детально про допомогу журналістам і поліграфістам з боку облпрофспілки, поліграфвидаву і творчої Спілки пишу тому, що про подібну допомогу і підтримку трудові колективи інших чорнобильських організацій та установ могли тільки мріяти.

3 початку оздоровчої кампанії лави чорнобильських журналістів помітно поріділи. Було тижнів зо два таких, коли з корінних працівників залишався один редактор. Та на цей час ЦК і обком партії за спеціальним графіком почали направляти до нас журналістів з республіканських газет та газет Київщини. Всі вони підпорядковувались мені як редактору "Прапора перемоги" і мали подвійне завдання; писати у свої газети і в чорнобильську. Складав названий вище графік і контролював його виконання журналіст, відповідальний працівник відділу пропаганди ЦК Компартії України М. М. Сорока. Нашими справами він цікавився майже щодня по телефону, не раз приїздив у Бородянку, давав інформації і безпосередньо від та з-під четвертого блока ЧАЕС. (3 1990 р. М. М. Сорока редактор газети "Урядовий кур'єр"). Відчутну допомогу надали нам журналісти газети "Радянська Україна" (нині "Демократична Україна"), "Правда Украины", "Сільські вісті", "Молода гвардія", "Ленинское знамя" (нині "Народна армія"), "Комсомольское знамя" (нині "Независимость").

Особливо подружилися ми з колективом газети Київського військового округу "Ленинское знамя". Спочатку обмінювалися матеріалами про ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. А потім випустили об'єднаний номер обох газет — на першій сторінці два заголовки, на четвертій — два підписи — відповідального редактора "Ленинського знамени" М. М. Біловола і редактора "Прапора перемоги" М. П. Лаціса. Всі витрати по випуску і розповсюдженню цього номера взяв на себе колектив військової газети. Це було дуже доречно, оскільки наша редакція потрапила у скрутне фінансове становище: міжколгоспбуд зняв з нас десять тисяч карбованців за здійснені до евакуації роботи на спорудженні редакції в Чорнобилі, і ми залишилися на бобах. Потім окружна газета щомісяця надавала одну сторінку "Прапору перемоги". Воїни округу мали змогу знайомитися з життям евакуйованого населення. Про ці взаємозв'язки окружної і районної газет схвально відізвався начальник Головного політичного управління Радянської Армії і Військово-Морського Флоту генерал армії О. Д. Лізичев.

Нравится