Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобильські спомини

АНУ, ДИХНИ

У травні і червні спека стояла неймовірна. I раптом у Бородянці не стало води. Чому? 3 нової свердловини воду відправили на аналіз, а стару свердловину опечатали, бо там нібито знайшли якогось мікроба. При такому скупченні людей, яке було тоді в селищі, відсутність питної води могла призвести до поганих наслідків. Виручала мінеральна вода в пляшках. її пили, нею вмивалися, пробували навіть варити в ній картоплю. Та запаси "мінералки" скоро вичерпалися. У хід пішло пиво. Трапилось так, що мій заступник підвозив редакційним автомобілем журналістів з Києва до електрички. Оскільки води не було, а спека дошкуляла, — випили пива. А тут як тут — хлопці з ДАІ: "Ану, дихни!" Дихнув. "О! Чути алкоголь. Ваші права!" — з ходу приймає рішення інспектор. Віддав. За водія заступилися супутники, але ще більше ускладнили справу. "Ага, то він іще й газетяр, ще й заступник редактора!" — злорадісно вигукнув інспектор. Й інформація про п'яного журналіста миттєво була направлена в обком партії. Того року, саме в розпалі антиалкогольного походу, особливо прискіпливо ревнителі закону принюхувались до журналістів, письменників, партійних працівників. Отож з обкому в Бородянку приїхав інструктор з наказом розібратися і суворо покарати порушника антиалкогольного законодавства. Довелося рятувати працівника. Погодився він поїхати в Чорнобиль очолювати прес-центр Міненерго СРСР. А інструктор туди брати пояснення не поїхав — побоявся радіації. Трохи більш як через три тижні "грішник" повернувся з Чорнобиля в Бородянку. I знову тут як тут з'явився той самий інструктор з тим самим завданням. Але тут підоспіла путівка на Кавказ і Лісовий зник з поля зору обкомівського служаки. Закінчення цієї історії було таке. У кінці жовтня 1986 року мене затверджували редактором газети Згурівського району на пленумі райкому партії. Завідуючий відділом обкому О. М. Коваленко запитав мене: "Кого рекомендуєте замість себе?" — "Ну, звичайно, Лісового". — "Так він же п'яничка..." Діалог цей відбувся в присутності першого секретаря обкому партії Г. I. Ревенка. Довелося розповісти історію новоспеченого "п'яниці" і розвіяти сумніви щодо сумлінного працівника. В. Д. Лісового затвердили редактором чорнобильської районної газети "Прапор перемоги" з листопада 1986 року. "Губить людей не пиво, губить людей вода", — співається в якійсь жартівливій пісні. Та в нашій історії порядну людину ледь не згубило пиво і безглузді методи боротьби з алкоголізмом.

ПОБРАТИМИ

Шостого травня у райкомі партії зайшла мова про випуск чорнобильської районної газети, про її тематику, розмір, розповсюдження. Адже звичайні умови роботи були порушені. Трудові колективи розкидані у половині районів Київщини, лінії зв'язку були перевантажені, і кудись додзвонитися і взяти оперативну інформацію стало проблемою. Як би там не було, вирішили "евакуаційний" номер газети випустити на 9 травня — День Перемоги.

Нравится