Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Чорнобильські спомини

Житло моїй сім'ї, як і іншим сім'ям керівників, направлених туди на роботу, нададуть у будинку, щойно зведеному для робітників ремонтно-транспортного підприємства. I можете уявити, яке ставлення до нас, переселенців, було у тих, хто чекав квартир по десять-п'ятнадцять років... Так було. Було всяке.

НЕМА СОЛІ

Одного травневого ранку по Бородянці рознеслося: Щербицький і Ляшко в Чорнобилі. Будуть повертатися на Київ через Бородянку. I потяглися евакуйовані до центру, до райвиконкому. Чутки справдились. Десь опівдні три чорні "Волги" зупинилися прямо посеред центральної вулиці. Керівники республіки вийшли до людей. Натовп замовк, якась дивна тиша зависла в повітрі. Гості ніби заніміли, дивлячись на принишклий гурт. А люди з надією і мольбою мовчки чекали від них втішної звістки. "Здрастуйте, люди добрі", — нарешті наважився Щербицький. У відповідь почулося ріденьке і тихе "здрастуйте". Володимир Васильович розповів про те, що робиться з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Потім посипалися запитання: "Чи довго нам тут горювати? Коли повернемося додому? Як далі жити?" Щербицький терпляче пояснював чорнобилянам ситуацію, запевняв, що все буде добре, треба лиш почекати. Наостанок Щербицький звернувся до людей, чи є ще запитання.

"Є!" — вигукнув якийсь чоловік.

—"Чому солі нема?"

— "Якої солі?" — не зрозумів Щербицький.

— "Солоної", — пояснив чоловік.

Ми сторопіли. Кілька чоловік з супроводу керівників республіки і з райкому партії і райвиконкому кинулися в найближчі продовольчі магазини і через хвилину-другу принесли кілька пачок солі. I тут Щербицького прорвало: "Якої солі?! Людей вирвали з рідних домівок, позбавили майна, а йому солі немає! Якої ще солі цим людям треба?! Виявляється, солі не вистачало місцевому "бомжу", хоча її було вдосталь у всіх магазинах.

"РАСХОДИТЕСЬ ПО ДОМАМ!"

Іншим разом того тривожного травня знову люди стікалися до центру Бородянки — з Чорнобиля їхатиме Рижков. По обидва боки вулиці на тротуарах стояли чорнобиляни й під палючим сонцем терпляче чекали Голову Ради Міністрів СРСР. Що то він скаже? I ось показався кортеж легкових автомобілів. На великій швидкості промчав високий керівник з Москви мимо сторопілих і знервованих людей. А з гучномовця автомобіля ДАІ, який супроводжував Рижкова, лунало суворе: "Расходитесь по домам! Не мешайте движению!" Чи знав "гучномовець", що домівок у цих людей не було і розходитись їм було нікуди? Згодом я дізнався, що М. I. Рижков прибув у Чорнобиль з "Метеором" по Прип'яті. Екзотика! У порту до нього хотіли підійти жінки-чорнобилянки, які там працювали, але охорона Рижкова не допустила їх до нього, запроторила в найдальшу кімнату, ще й пригрозила: "Сидіть і не виглядайте, бо буде погано!"

Нравится