Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Материалы

Чорнобиляни

 Головна служба

 Серед працівників комунальних служб Героїв Соціалістичної Праці немає. Керівництво та й жителі згадують цю службу тоді, коли з кранів не тече вода, коли виходить з ладу каналізація, коли не вивозять побутові відходи.

Коли 5 травня 1986 року евакуювали мешканців Чорнобиля, комунальники все законсервували. Без їхньої допомоги місто обійшлось аж один день. Адже життя тут продовжувалося і після евакуації. Готель перетворився на науковий штаб – тут креслили, сперечалися, спали, проектували науковці; гуртожитки і школи заселили представники різних спеціальностей, які прибули на ліквідацію аварії. Майже тисяча чоловік працювала в місті. Возити воду за 40-60 кілометрів незручно, неекономічно. І цим проблем не вирішити.

 Тому вже шостого травня директор Чорнобильського комбінату комунальних підприємств Михайло Федорович Шульга підібрав на першу вахту надійних спеціалістів. Це – Іван Сергійович Чорний, головний інженер Григорій Ткаченко, майстер Андрій Шакун, електрик Володимир Рубанов, слюсар Ілля Андрійович Лозбін, робітники Петро Тимофійович Бабеша, Анатолій Клименко. І комунальна служба ожила: пішла вода, на високому рівні підтримувалася чистота в місті.

 Вахта у червні-липні тривала по три дні. Спеціалістів не вистачало. Тоді кількох робітниць “зеленого цеху” направили на курси лаборантів водонасосних станцій у Білу Церкву. І ось уже з давнім лаборантом Галиною Бараш працює ще три Галини – Безнощенко, Семеняк, Артющенко. На допомогу місцевим комунальникам почали прибувати спеціалісти з Києва, Білої Церкви, з інших областей України. Працювали всі відповідально. Урядова комісія з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС дякувала комунальникам міста за ритмічну роботу.

 За участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Михайло Федорович Шульга нагороджений орденом “Знак пошани”.

 

 Лікарня працювала до кінця

 Начальник штабу Чорнобильської районної медслужби цивільної оборони Леонід Григорович Лозенко барабанив по клавіатурі друкарської машинки. Чорнобильським медикам, що героїчно працювали під час евакуації населення, зараз надано відпочинок. Але штаб медслужби продовжує діяти. Потрібно прозвітуватись за зроблене, провести аналіз дій, зайнятись трудовлаштуванням районного медперсоналу… Лозенко друкує наказ на заміну лікарняних бригад, що знаходяться в Горностайпільській дільничній лікарні. Горностайпіль розташований неподалік від небезпечної тридцятикілометрової зони. Там постійно діють дві лікарняні бригади. Медики проводять подвірні обходи, заміряють рівень радіації, беруть аналізи крові. А ще – надають необхідну медичну допомогу – адже люди хворіти не перестали: одному потрібно апендицит видалити, іншому зуби полікувати.

 У Горностайполі медики працюють вахтами, по п’ять днів. Чітко, по-військовому виїжджають на місце роботи. Діють так, як всі медики Чорнобиля в дні, що послідували за трагічними подіями на четвертому енергоблоці.

 Щосуботи Лозенко має вихідний. Але вранці 27 квітня він був на роботі. Повідомлення про аварію він отримав о 8.45. Через півгодини в його кабінеті в повному зборі були члени районного штабу медслужби цивільної оборони: завідуючі відділеннями районної лікарні, заступники головних лікарів, голова районного товариства Червоного Хреста.

 Серед пліток, що ходили навкруг аварії на Чорнобильській АЕС, була й така: мовляв, погано працювала служба цивільної оборони. Це брехня. Чорнобильська районна медслужба цивільної оборони діяла чітко, як і було відпрацьовано під час спеціальних занять – на випадок аварії. Медики постійно відмічали розвиток ситуації на величезній – в чотири квадратних метри – карті-схемі. На ній було вказано всі населені пункти району, чисельність їх мешканців, наносилась радіаційна обстановка.

 На допомогу двом звичайним бригадам “швидкої допомоги” прийшли оперативні чергові. З першого дня спати доводилось дуже мало. Іноді за добу ледве встигали прилягти хоча б на годинку. Коли почалась евакуація, чорнобильські медики в числі перших відправили породіль, дітей і важкохворих. Першого травня вночі почали надходити санітарні машини з інших районів області – Бородянського, Кагарлицького. Потім підійшли “швидкі” з Чернігова. Стало трохи легше працювати. Самим першим привів з Києва носилочний автобус водій АТП 09111 Володимир Жуков. Він і працював самовіддано. Медикам доводилось евакуювати одиноких, хворих, старих людей. Жуков, хоча до цього й не зобов’язує інструкція, нарівні з іншими виносив хворих, розташовував їх у салоні, а вже потім брався за кермо. Якими інструкціями можна обмежити поведінку людини, що прийшла на допомогу тим, хто потрапив у біду? Так же самовіддано, як Жуков, діяли чернігівські бригади “швидкої допомоги” під керівництвом лікарів Юрія Валентиновича Смагіна і Миколи Миколайовича Штанюка.

 Я називаю прізвища людей, які поспішили на поміч з інших міст. Неможливо виділити кого-небудь особисто із медиків Чорнобиля – вони всі були героями. Правда, в один голос тут називають ім’я головної медсестри райлікарні Галини Петрівни Кадун. Величезний тягар ліг на її плечі. Незважаючи на хворобу, вона продовжувала працювати на своєму робочому місці, оперативно вирішуючи немало організаційних питань. Заступник головного лікаря райлікарні Віктор Федосійович Пищемуха розповів мені, що ніхто з його підлеглих не злякався, коли потрібно було проводити подвірні обходи в селах Чистогалівка і Нові Шепеличі, розташованих неподалік від АЕС, розносити їх мешканцям спеціальні медичні препарати.

 Цю розповідь хотілося б закінчити ось якою деталлю – лікарня залишила місто серед останніх. Чорнобильські медики до кінця виконували свій професійний, людський обов’язок.

 

Нравится