Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Материалы

Чорнобиляни

 Борис ОЛІЙНИК

 Дорога на Чорнобиль

 І.

 Усім. У всьому чесна до крупини,

Дорога розгорта сувій доби:

 І тим, що за ганьбу життя купили,

 І тим…

         які вже не імуть ганьби.

 …Весна така – аж небувало! – добра:

 Яріє рунь. Димує оболонь.

 Як на плечах протипожежні роби

 Найперших з перших,

         Що пішли в огонь.

 Простіть весні цій, матері і жони,

 Що понад болем вашої тужби

 Вона вістує у зелені дзвони

 Жагучий поклик юного: “Люби!”

 Простіть щасливий скрик новонароджень

 І відболілий усміх породіль, –

 Життя іде!

 Його довічних сходжень

 Не перепинять ні вогонь, ні біль.

 Ніщо не вгоїть вирваної втрати –

 Нема таких на світі лікарів.

 І тільки сміх наївний немовляти

 Зове в життя стражденних матерів.

 Нам горе люте  миром перебути,

 Нам поховати зло в бетон і бронь.

 І – не забути! – доки світ і люди,

 Синів землі, що відвели вогонь.

 …Ти прихилися, Києве, до вишні

 І пожурись, як батько, за синів.

 А ти впади, мій безпритульний вірше,

 Хоча б дощем із березневих днів

 І вмий усі в Чорнобилі пороги

 До чесної, як сповідь, чистоти.

 І уступись

         найпершим

                  із дороги.

 І занімій.

 

ІІ.

 Бо їм – у вічність йти,

 Ти пам’ятай, дорого,їх сліди,

 За ними чистота,

         така пресвітла,

 Що можна бігти всій малечі світу

 Босоніж,

         не питаючи води.

 Ти пам’ятай, дорого, їх сліди.

 По них з окіл

         на літописну Прип’ять

 Чорнобильці у гнізда свої

                  прийдуть

 І вернуться лелеки назавжди.

 …Ти пам’ятай, дорого, їх сліди.

 

ІІІ.

 Але не сплутай їх, дорого, ти

 З слідами тих, що, кинувши форпости,

 Втікали так… невимушено просто,

 Забувши про свої чини й пости.

 Ти їх і на останнім рубежі

 Впізнаєш без дозиметричних станцій

 По таврах особливих радіацій,

 Що випали від розпаду душі.

 …І на останній не прости межі

 

ІV.

 

А тим, що кинувши свої пости,

 З глибинки і найвищої з інстанцій

 Спішать в Чорнобиль під крило акацій, –

 Безсмертником вкраїнським

                      прорости

 І збережи навіки їх сліди:

 За ними – чистота,

         така пресвітла,

 Що можна бігти всій малечі світу

 Босоніж,

         не питаючи води.

 …Ти поцілуй, дорого, їх сліди.

 

Дорога Київ-Чорнобиль

 

Травень, 1986.

 

 

Нравится