Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Материалы

Чорнобиляни

 Хто “робить” погоду в Чорнобилі

 Про одиниці виміру радіації мікро- та мілірентгени ми, прості смертні, до аварії на ЧАЕС не знали нічого. Не знали ми й того, що наша гідрометеостанція займалася радіометрією постійно. Нам було відомо, що завдання цієї установи – це визначати рівень води у Прип’яті, напрям і силу вітру, температуру повітря, а щодо радіації… таємниця.

 Виявляється, що до введення в експлуатацію ЧАЕС працівники гідрометеостанції знімали показники дозиметра один раз на тиждень і відправляли дані в Київ. Тоді фон становив десь 6-7 мікрорентген на годину, це було нормально. Через близькість до атомної станції показники дозиметрів почали знімати двічі на добу. Так тривало до 26 квітня 1986 року.

 Про те, що на атомній щось сталося, працівники метеостанції дізналися не з преси чи радіо, а самі, знявши вранці показники дозиметрів, які свідчили про підвищення фону. Увечері він уже сягнув 28 мілірентген, до 30 квітня ще більше, коли вітер подув з боку ЧАЕС. Цією роботою займалася безпосередньо начальник метеостанції Зінаїда Федорівна Кордик.

 5 травня колектив метеостанції був евакуйований. Та невдовзі він повернувся в Чорнобиль, щоби продовжити свою роботу, як і раніше, в режимі ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Обов’язків у З.Ф.Кордик добавилось. Вона стала давати уроки дозиметрії ліквідаторам, які вперше взяли в руки дозиметр. За активну участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Зінаїда Федорівна Кордик у 1987 році удостоєна звання лауреата Державної премії СРСР.

 

Вони працюють на рідній землі

  [фото в підготовці]

Чорнобильська районна друкарня. Нині це інформаційно-видавничий центр державного підприємства “Чорнобиль-інтерінформ” – підрозділу МНС України

 Крамаренко Олександр Олександрович. Він як керував друкарнею до аварії на ЧАЕС, так і керує нею зараз.  (Примітка latsis.name: станом на  2012 р - на пенсії)

 [фото в підготовці]

На фото зліва направо: директор друкарні О.О.Крамаренко, колишній редактор чорнобильської районної газети “Прапор Перемоги” М.П.Лаціс, технолог друкарні А.С.Волочаєв, який на цій посаді працював тут і до аварії.  (Примітка latsis.name: станом на  2012 р - на пенсії)

 Олег Андрійович Клімашевський працює біологом в “Екоцентрі”. Це науково-виробниче підприємство займається моніторингом та виконанням державної програми “Фауна”. Олег вивчає вплив радіації на біосферу. З Чорнобиля не виїжджав і не шукав іншого місця роботи. Працює по вивченню наслідків аварії на ЧАЕС з 1986 року.

 [фото в підготовці]

Фото 2002 р.

 

Іван Андрійович Отрошко до аварії на ЧАЕС працював у райоб’єднанні “Сільгосптехніка”. З 1990 року його місце роботи – “Чорнобильліс”. Це підприємство оберігає лісові масиви від пожеж, займається санітарною вирубкою, щороку засаджує сотні гектарів молоденькими деревами. Словом, на лісівників покладені функції відновлення забрудненої території і недопущення виносу радіонуклідів повітряним шляхом.

 

Фото 2002 р.

 

Ніна Іванівна Мельник до аварії на ЧАЕС працювала диктором міського радіомовлення у Прип’яті. Саме їй випало передавати звернення про евакуацію прип’ятчан 27 квітня 1986 року. Свою тугу за рідним краєм вона виливає в поезії. Про життя-буття евакуйованих прип’ятчан і чорнобилян розповідає у газеті чорнобилян “Прип’ять і земля древлянська”. На початку 2002 року Ніна Мельник з друзями-ентузіастами створила громадське об’єднання корінних чорнобилян “Чорнобильська громада”, які після аварії на ЧАЕС залишилися працювати на ліквідації її наслідків, проживаючи у власних оселях та приватному секторі, де мешкають і тепер, ведуть домашнє підсобне господарство.

 

Фото 2002 р.

 

 

 

Нравится