Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Материалы

Чорнобильські спомини

Звичайно, кожного тягне подивитися й на свою вулицю, на свій колишній будинок чи колишню квартиру. Вулиця імені Богдана Хмельницького, наша рідна вулиця, стрічає нас білими квітами-пірамідками каштанів і переливами солов'їного співу. Здавалось би, і сам радій зустрічі з вулицею, з будиночком, з зеленим царством. Але...

Йдемо серединою вулиці, бо тротуари позаростали бур'янами. Знайомий кожен будинок, кожне дерево. Ось будинок Дяченків, добротний, цегляний. I ніби наяву бачимо їх господарів, трудолюбивих, закоханих у мистецтво. Та не всі будинки "вижили". На місці багатьох одні дворища. Ось тут, на цій садибі стояв охайний, красивий цегляний будинок, який з весни до пізньої осені потопав у різнобарв'ї троянд і квітів. Жила тут чуйна, високоосвічена і працьовита вчителька іноземних мов середньої школи №1 Лідія Пимонівна Марченко.

Не буду описувати її поневірянь після аварії на ЧАЕС та після евакуації в Дніпропетровськ. Наведу краще її лист до нашої сім'ї.

"13 липня 1987 року. їду в Чорнобиль. На КПП в Дитятках одержую одноразову перепустку за №085483 на право в'їзду в закриту зону Чорнобиль, крім ЧАЕС. На моєму будинку №18-А по вулиці Богдана Хмельницького вивіска: "Відділ міжнародної інформації і зв'язку ВО "Прип'ять".

На той час у моїй хаті проживали письменник Тендряков з Москви, який приїхав на суд над керівниками ЧАЕС, та інженер-механік Колесников з Києва. Останній обслуговував складну апаратуру, що займала весь зал у 33 квадратних метри. На стіні висів плакат-подяка космонавта Берегового. Оглядаю кімнати. Нічого мого немає — ні меблів, ні посуду, ні альбомів, ні книг. Колесников згадав, що бачив десь томик Шевченкового "Кобзаря", почав шукати і... не знайшов. А були ж у моїй бібліотеці кілька видань "Кобзаря", були передплатні зібрання творів Лесі Українки, Івана Франка, Шолохова. Діккенса, Чехова, Олеся Гончара, Загребельного, Достоєвського, Флобера, Гашека, книги із серії ЖЗЛ, Дитяча енциклопедія, мемуари Жукова, Говорова, повісті про Якіра, Тухачевського і багато-багато інших видань.

Зникло все. Стояли якісь ліжка, шафи, але все чуже і також, очевидно, приготовлене для вивезення. Стіни обшарпані, вішалки — колись закріплені навічно — обламані, оленячі роги зі стін зникли, картини зняті. Ручка від дверей у комірчину на веранді відірвана.

Запитую Колесникова: "Там, мабуть, складені мої речі?" Подумала, що міськрада знала, де я, знала мою дніпропетровську адресу і могла б викликати мене для вивезення речей, необхідних і дорогих серцю. Та цього не сталося. (Коли у червні-липні 1986 року чорнобиляни з дозволу Урядової комісії вивозили свої речі, я тяжко хворіла). "Так, там ваші речі", — відповів Колесников. Але вони вже були чужі: газова плита, мішок крохмалю, ящик з посудом, де я помітила и кілька моїх тарілок, чемодани — на полицях, люстра — все підготовлене для вивезення.

Нравится