Latsis.name

Поколению, потерявшему Родину, посвящается

Font Size

SCREEN

Profile

Layout

Menu Style

Cpanel

Материалы

Чорнобильські спомини

Зустрінетесь о третій годині дня на пристані". Секретар порадив узяти трохи харчів, дав спецчеревики. Правда, вони не знадобились — виявились тверді, ніби дерев'яні. Поїхав у своїх стареньких. Удома дружині сказав, що будемо евакуюватися п'ятого травня в Бородянку, там і зустрінемося, бо мені доручено супроводжувати колону з Машевого у Бородянський район. Дружина, яка щойно повернулася з кар'єру, де разом з учителями середньої школи №1 вантажила пісок для засипки зруйнованого реактора на ЧАЕС, поклала у портфель шматок хліба і сала, а я додав до цього четвертинку "Московської".

— На скільки ж покинемо оселю? — схвилювалась дружина.

— Нам сказали в районі днів на 5 — 6, поки заглушать реактор, — відповів я.

3 дому вийшов з портфелем і плащем на руці. I весь час по вулицях до переправи на річці Прип'яті спиною відчував презирливі погляди жителів, які стривожені стояли у хвіртках. Кілька разів зупинявся і роз'яснював знайомим, що я не втікаю, а поспішаю для організації евакуації села Машів (у районі саме так називають село Машеве, а жителі сусідніх з ним українських і білоруських сіл по-іншому — Машов). Одні вірили, інші іронічно посміхалися: знаємо, мовляв, вас. I не безпідставно. Адже з міста на той час чимало начальників уже повтікали залишивши свої трудові колективи напризволяще. Голова райвиконкому, наприклад, поїхав 30 квітня у Київ, у ліксанупр, директор медучилища оформив собі відпустку з 29 квітня. Були й інші хитруни, поменше рангом.

Наша група зустрічається на пристані. Пором уже не ходить. Через Прип'ять перекинутий понтонний міст. Його в ніч з 1 на 2 травня навели солдати військової частини, якою командував підполковник І.Є. Язовських. Безпосереднім виконавцем робіт був понтонний батальйон під командуванням підполковника В.А. Юрченка. Без цього мосту швидко евакуювати населення і худобу із зарічної сторони було б неможливо.

Усі повоєнні роки чорнобиляни мріяли про міст через Прип'ять. Переправлялися на човнах, згодом поромом, який приводився в рух за допомогою троса, що його перебирали руками поромники і пасажири. У сімдесятих роках пустили пором на дизельній тязі. Ним уже можна було перевозити чотири-п'ять автомашин і кінних підвід, а у восьмидесятих роках на зміну застарілому пригнали новий, більш потужний і місткий. На нього ставало 8-10 автомашин, одна-дві підводи та ще й пара мотоциклів. Це значно полегшило зв'язок між правим і лівим берегами Прип'яті. Але, як і раніше, під час льодоставу і скресання криги зв'язок припинявся. Люди переправлялися по тонкій кризі, нерідко провалювалися під лід і гинули. Часто йшли під лід трактори й автомашини.

3 початком будівництва Чорнобильської АЕС, а особливо коли виникла ідея про зведення ще шести блоків станції на лівому березі Прип'яті, почали розробляти план спорудження моста через річку. Однак план цей здійснився лише після аварії на "атомці". Новий міст з'єднав обидва береги Прип'яті трохи вище Чорнобиля, саме в Стрижові.

Нравится